Abandoned on page 18 of 410. Just not me though well written.

для брукмайра у мене небагато слів, крім слів захвату.
можна було, в принципі, припустити, що людина, яка любить робертсона девіса до того рівня, щоб давати своїм персонажам його імена на постійній основі, радше має виявитися хороша, ніж ні. але що аж так – це було доволі несподівано.
брукмайр бере поліцейський процедурал із пограбуванням банку (і, повірте, це може бути найпрекрасніше пограбування банку, на яке ви будь-коли натрапите) і робить із нього дивовижно дотепний, іронічний і зворушливий роман, від якого непросто відірватися навіть попри ретельне відтворення шотландського акценту в діалогах. може, в нього не найпропрацьованіші персонажі, але він так уміє говорити про людські досвіди (я вже писала, що опис похмілля в нього геніальний – так от, воістину), що це компенсує брак детального виписування.

Would give it a 3.5 if I could.

An absolute page turner.

I love the heists, the romance and the whole way through wanted to know what was going on and how it was going to end

An oldie but a goodie and I always welcome scathing Brookmyre.

Witty

A comfort re-read. Not sure how many times I've read it before, but I still enjoy it.