5/5 ⭐️
Пишу відгук з червоними очима від сліз.
Посвята — вже читаючи її розумієш що буде тяжко далі.
«І всім на землі на матерям, особливо тим, кому довелося сказати своєму дитяті «прощавай»».
Історія розповідає нам про двох жінок, які жили в різні роки в Сіетлі.
Віра (1930-ті роки) - дівчина з бідної родини, яка закохується в заможного хлопця Чарльза. Вагітніє від нього, але родина хлопця не може погодити їх союз, тому вона не кажучи Чарльзу, що вагітна, тікає від нього. (Чому він за нею не пішов? :(). Але все змінюється, коли в 1933 році її маленький хлопчик Деніел зникає. Віра дуже сильна жінка, вона сповнена надії, самопожертви та готова зробити все, щоб повернути свого хлопчика

Клер — журналістка, яка вже в 2011 році має написати статтю про таку ж хуртовину, яка відбулася майже 80 років тому у травні. Вона знаходить історію про зникнення Деніела та починає своє розслідування. Але Клер також пройшло через втрату дитини, вона досі проживає горе (воно назавжди залишається з тобою), проблеми у стосунках з чоловіком.

На перший погляд, вони зовсім ніяк не пов'язані, окрім статті, які пише Клер, але вони прожили однаковий досвід і навіть більше...
Так, в книзі багато "фантастичних" збігів та якоїсь вдачі, але для мене це зовсім не зіпсувало книгу. Мені також не вистачило більш ґрунтового розв'язання проблем Клер з її чоловіком.
Але, я була занурена в історії цих жінок, відчувала біль, плакала, сподівалася разом з ними, любила, втрачала та прощала.

Історія про ожинові пагони