A review by verbava
Очищення by Sofi Oksanen

4.0

мені дуже подобається софі оксанен. подобається її іронічний погляд крізь леннонівські окуляри і напівусмішка. подобається, як обкладки її книжок (оригінальні) пасують до її дредів, тіней і помади. вважайте, це авторка, якою я захопилася, ще ні рядка з неї не прочитавши – а тільки трохи прочитавши про неї. і то захопилася достатньо, щоб, усвідомлюючи всі наслідки купування книг від "фоліо", все-таки скупити три романи, перекладені українською і злощасним "фоліо" видані. три це, між іншим, майже всі – за бортом залишився тільки "бейбі джейн", але і його, будемо сподіватися, скоро перекладуть, біс із ним, якщо навіть не краще за "очищення".
бо переклад перекладом, а книжка таки страхітливо потужна. людина з психотерапевтичним термінологічним апаратом сказала би, що в ній купа тригерів, але навіть якщо ці тригери на тобі не працюють, читати все одно непросто. захопливо – розповідь дискретна, уривчаста, з майстерно перетасованих коротких розділів, які належать до різних сюжетних ліній, тому ніяк не вдається обмежитись оцим одним, хочеться ще наступний, бо він же пояснить якісь деталі, а ще, звісно, підкине жменьку нових, які будуть пояснені потім, – але іноді тяжко. потрібно кілька хвилин (годин, днів), щоб віддихатися, позбиратися докупи і змогти далі спостерігати за подіями тексту. він наче не катастрофічно страшний, бувало гірше, он хіросіма, аушвіц і все таке, але тут відмовляється працювати навіть типове запитання "як люди можуть робити таке з іншими людьми".
може, якраз воно й найбільше лякає, це повсякдення насильства: не запитуєш, бо розумієш-таки, що можуть і все; що роблять часто якраз і тільки тому, що можуть; що деякі речі практично не змінюються, хай довкола вже не німці і не совєти. тут насамперед спадає на думку сюжетна лінія із торгівлею людьми, але не менш показові мимохідь зображені сценки з теперішнього, у 1992 році, життя героїні з добрими естонськими сусідами, які труять її тварин і кидають камені у вікна за те, що вона була дружиною партійця, – просто це не таке помітне, соціально толероване зло.