я думала, то буде гарно, бо південна америка, магічний реалізм, університет, загадка і книжки (і стільки хороших оцінок, що то мене аж бентежить), але воно виявилося якесь зовсім невиразне. не треба так вестися на анотації: від університетського роману там рівно професія блюми й наратора. іноді було справді гарно – наприклад, метафора книжок, які тебе гріють і бережуть, яка раптом перетворилася на буквальність – тільки того "гарно" не вистачило. з цього можна було б зробити оповідання, не дуже довге, без зайвих деталей (нащо там з'являється студент, з яким спала блюма, наприклад? а якого біса емілі дікінсон? тим більше, нащо конрад, якщо вона викладає південноамериканську літературу, – невже тільки для тої кривенької метафори наприкінці, яку можна було б висмоктати з будь-якої назви?), і, може, то був би не такий порожній текст.