2.5
Повість нуднувата. Є тягучі тексти, які приємні, але не в цьому випадку.
У Міки абсолютно звичайне, нудне життя. Оскільки ми спостерігаємо за подіями з його точки зору, то ми теж рідко відчуваємо щось неординарне, хоча причин для цього є досить. Якщо навіть відкинути появу Брінка, то на своїй роботі герой зустрічає нетривіальних людей і стикається з потенційно кумедними ситуаціями, кумедність яких майже не торкає.
З одного боку, така нудність/малоемоційність є вмотивованою характером Міки, плюс, ми зчитуємо те, що не зчитує головний герой: інші персонажі хочуть його розворушити трішки, стати відкритішим, емоційнішим, емпатичнішим. Міка теж має переживання і вдосталь емпатії, але йому погано вдається показувати співпереживання і почуття загалом. Радше він не сильно бачить в цьому сенс, адже все і так працює, а в разі проблеми — все вирішиться, тому нема потреби виходити за рамки звичайного емоційного стану.
З іншого боку, тут прокол автора. Бо цьому тексту дуже бракує іронії, гумору, щоб тримати читача в тонусі. На кульмінаційному моменті то й взагалі поринаєш у безпросвіття. Фінал щасливий, але мені не вистачило якогось катарсису, чогось, що б остаточно розставило всі крапки над "і" в голові Міки і змусило його діяти.
= Анотація до твору звучить цікавіше, ніж таким є сам текст.