Scan barcode
A review by rosava
Хто вбив Паломіно Молеро? by Mario Vargas Llosa, Маріо Варгас Льйоса
3.0
Іще одна спроба втягнутися в латиноамериканську літературу. Я думала, що оскільки "Хто вбив Паломіно Молеро?" — детектив, це мені якось допоможе.
Ніт.
Проблема з латиноамериканською літературою для мене в тому, що я не знаю контексту. Кажуть, що японська література складна, але для мене вона набагато простіша, зокрема, завдяки поверхневим знанням історії та різних суспільних процесів (чим я завдячую японським історичним серіальчикам та манзі). Коли ж ти читаєш латиноамериканського письменника, то потрапляєш на абсолютно невідому територію, правила якої тобі ніхто не пояснює. Задля справедливості варто зазначити, що цей текст доволі доступний в цьому плані.
Повість "Хто вбив Паломіно Молеро?" — лаконічна і доволі прямолінійна; напевно, необов'язковий текст для знайомства з перуанським письменником і нобелівським лауреатом Льйосою, але, з іншого боку, непоганий вступ до цього пласту літератури. У центрі сюжету — звіряче вбивство юного хлопчини, яке розслідують двоє місцевих поліцейських. Один з них молодий-наївний-напружений, інший — старший-досвідчений-напіврозслаблений. І хоча основна лінія начебто детективна, мета тексту — не знайти вбивцю, а показати стан і настрої суспільства, а саме зневіру в правоохоронній системі, яка корумпована і працює тільки на вершків, білих грінго. Така собі історія з роду серіалів на кшталт "Бандитського Харкова", тільки з расизмом та колоніалізмом. Усе погано, простий бідний народ ТМ, ніхто не вірить у справедливість, навіть якщо вона й була встановлена, але всі якось живуть і навіть встигають отримувати від життя насолоду.
Є тут і інша лінія — залицяння одного з поліцейських до заміжньої повнотілої жінки-шинкарки, обсмоктування жіночих принад, підглядання і таке інше. Як я вже казала, я абсолютно плаваю в контексті латиноамериканської літератури, але в мене склалося враження, що вона була комедійною. Адже в кінці шинкарка таки втерла носа бідовому поліцейському.
У підсумку. Розширити уявний образ латиноамериканської літератури трохи допомогло, і я тепер можу прочитати відповідний розділ з "Як писали класики" Семківа, а от загальне задоволення від прочитаного на трійку з п'яти за шкалою Goodreads. Цілком норм.
Ніт.
Проблема з латиноамериканською літературою для мене в тому, що я не знаю контексту. Кажуть, що японська література складна, але для мене вона набагато простіша, зокрема, завдяки поверхневим знанням історії та різних суспільних процесів (чим я завдячую японським історичним серіальчикам та манзі). Коли ж ти читаєш латиноамериканського письменника, то потрапляєш на абсолютно невідому територію, правила якої тобі ніхто не пояснює. Задля справедливості варто зазначити, що цей текст доволі доступний в цьому плані.
Повість "Хто вбив Паломіно Молеро?" — лаконічна і доволі прямолінійна; напевно, необов'язковий текст для знайомства з перуанським письменником і нобелівським лауреатом Льйосою, але, з іншого боку, непоганий вступ до цього пласту літератури. У центрі сюжету — звіряче вбивство юного хлопчини, яке розслідують двоє місцевих поліцейських. Один з них молодий-наївний-напружений, інший — старший-досвідчений-напіврозслаблений. І хоча основна лінія начебто детективна, мета тексту — не знайти вбивцю, а показати стан і настрої суспільства, а саме зневіру в правоохоронній системі, яка корумпована і працює тільки на вершків, білих грінго. Така собі історія з роду серіалів на кшталт "Бандитського Харкова", тільки з расизмом та колоніалізмом. Усе погано, простий бідний народ ТМ, ніхто не вірить у справедливість, навіть якщо вона й була встановлена, але всі якось живуть і навіть встигають отримувати від життя насолоду.
Є тут і інша лінія — залицяння одного з поліцейських до заміжньої повнотілої жінки-шинкарки, обсмоктування жіночих принад, підглядання і таке інше. Як я вже казала, я абсолютно плаваю в контексті латиноамериканської літератури, але в мене склалося враження, що вона була комедійною. Адже в кінці шинкарка таки втерла носа бідовому поліцейському.
У підсумку. Розширити уявний образ латиноамериканської літератури трохи допомогло, і я тепер можу прочитати відповідний розділ з "Як писали класики" Семківа, а от загальне задоволення від прочитаного на трійку з п'яти за шкалою Goodreads. Цілком норм.