Авторська передмова "Добре в ліжку" Дженніфер Вайнер стала для мене окремим оповіданням. Коли завершила її, подумала: "Ого! Це було потужно! Роман можна й не читати". Але прочитала. Він помірно величенький, на 500 сторінок, і розповідає про молоду жінку Кенні, яка трохи в тілі, працює журналісткою і мріє продати свій сценарій. Нещодавно вона зробила паузу в стосунках зі своїм хлопцем, а він візьми та й напиши колонку про їхні інтимні стосунки. "Кохання до великої жінки". Не варто й казати, що Кенні розлючена. Цей епізод провокує сильне емоційне самокопання і змушує її кидатися з крайнощів у крайнощі.

З одного боку, частина комплексів Кенні полягає в її нестандартних формах. Очевидно, що до дорослого віку вона навчилася сприймати це простіше, жила повноцінним життям: хороша освіта, непогана робота, добрі друзі і романтичні стосунки. Однак початок роману дає зрозуміти, що вона так і не змогла до кінця полюбити себе. Адже більша частина її проблем полягала в минулому, коли батько покинув родину і більше не згадував про власних дітей. Емоційна травма наклалася на соціальну стигму тіла — і маємо міх проблем.

Повний відгук на моєму блозі.