Бувають дні, коли гостро відчуваєш брак історичних знань про Австро-Угорщину і тому підбираєш жанрову книжечку, щоб створити в голові хоча б якісь асоціації.
У книзі йдеться про імпертатрицю Сіссі (вона ж Єлизавета Баварська), дружину Франца Йосифа І, якій доводиться пристосовуватися до непривітного двору, боротися за свій спосіб життя і право бачити дітей, а головне — розслідувати справу про замах на імператорську родину.
Щодо історичної складової, то я цілком вірю, що Наталка Сняданко добре попрацювала з історичними джерелами. Я навіть збираються прочитати її альтернативну художню біографію Василя Вишиваного. Однак до самого викладу історії в мене мішок претензій.
Але почнімо з хорошого.
Книжка невеличка, сюжет іде динамічно й легко. Пару годин — і ти вже її прочитав. Зокрема, цей ефект досягається завдяки коротким розділам, які перекидають з однієї часової лінії на іншу.
Як людина, яка ніколи нічого не чула про Сіссі (привіт із бункера), окрім її епізодичної появи в "Зоряному замку", я змогла отримати живий і цікавий портрет цієї персоналії.
Палацові інтриги та підступи завжди заворожують. Круто, що їх змогли вкласти в такий невеликий формат.
Тепер до мінусів.
Книжка складається з двох часових ліній (вітання "Залізній воді" Лаюка), які пов'язані спільним предметом — скрипкою Моцарта. У сучасності оповідається про жінку Доротею, яка має везти цю саму скрипку в Україну на фестиваль, у Львів. Летить вона туди зі скрипалем Крістофером із зовнішністю Драко Мелфоя, і половину книжки видається, що мета цієї лінії — закидати читача інфодампами про Сіссі. Адже якщо є персонаж, який знає про щось важливе для сюжету, і поруч з ним сидить ще один персонаж, то перший буде розповідати другому усе-усе, тому що а як інакше подати необхідну інформацію?
Звісно, пізніше ця лінія тріііішки підв'язується до основної.

Spoiler

Скрипаль помирає через невідому причину, і вже через Сіссі ми дізнаємося, що справа була в скрипці.

Але, як на мене, без другої лінії можна було спокійно обійтися, бо, чесно кажучи, вона нічого не додає. Після прочитання роману в мене склалося враження, що книжка писалася чи то дуже швидко, чи то на одному подиху, а потім так само швидко пішла в друк. Одним словом, їй бракує ретельного доопрацювання на рівні розбудови сюжету. Не люблю, коли потенційно хороша серія починається з недоробки рукопису.
Після розв'язки в мене лишилося питання, пов'язане з цією самою сучасною лінією.

Spoiler

Яким чином отруєна скрипка мандрує далі? Адже в кінці Сіссі тримає її в руках і знає про її небезпеку. Чому цю скрипку не спробували вичистити? Написати попередження хоча б, якщо вже не знищувати артефакт від Моцарта.

Загалом, "Перше слідство" — книжка непогана, але з подекуди кричущо слабкими моментами. Якщо буде "Друге слідство", а Наталка Сняданко казала, що буде, то візьму читати й далі. Австро-Угорщина мені цікава, у головній героїні є родзинка, жанрово історія і детектив. Так, давайте ще, але, бажано, сильніше.