Чи можна оцінити мистецтво в грошовому еквіваленті? Чи можна поспілкуватися з шедевром за допомогою підручника з мистецтва, що надрукований на дешевому папері зі спотвореними кольорами?
Головний герой цього роману, пан Кривоклят, тепер переймається лише одним у своєму житті — Завданням. Він ходить по музеях і галереях та обливає дев’яностошестивідсотковою сірчаною кислотою відомі картини. Його в’яжуть, судять, відправляють до психлікарні, він симулює одуження — і знову береться за своє. Його мета — привернути увагу до мистецтва, яке може бути навіки втрачене, однак його боротьба приречена на поразку.

"Кривоклят" — сатиричний роман. Написаний він потоком свідомості — і це саме той випадок, коли форма і персонаж знайшли одне одного. Довгі речення, повторюваність, переплетення минулого й теперішнього ідеально пасують цьому тексту. Кривоклят — це людина, зациклена на своєму завданні, на мистецтві. Хоча він повсякчас продукує слушні зауваження і думки, ця його зацикленість переходить межу розважливості. І голос, який дає персонажу автор, щонайкраще відображає його неврівноваженість, змушує читача ставитися до сказаного з часткою сумніву. Це чудово підкреслює одна розмова з Цеєтмаєром, коли Кривоклят у запалі проголошує, що віддав би своє життя за виконання завдання. А Цеєтмаєр його у відповідь запитує, чи зміг би він віддати життя своєї дружини заради цієї справи. Кривоклят не знаходить, що сказати.
Повний відгук у моєму блозі за посиланням.